технологія управління політичними конфліктами
Запобігання політичному конфлікту – діяльність суб єктів політичних відносин, спрямована на нейтралізацію виниклої й усвідомленої суперечності, що призводить до конфліктних дій, або недопущення руйнівної дії вже існуючого конфлікту на ту або іншу сторону суспільної системи. Основними напрямами запобігання політичній конфронтації у внутрішньополітичному житті є нині найпоширенішим засобом досягнення примирення сторін у технологіях управління конфліктом є переговори. Під час переговорів сторони обмінюються думками, що неминуче знижує гостроту конфлікту, допомагає зрозуміти аргументи опонента і, отже, адекватніше оцінити дійсне співвідношення сил, умови примирення. Міжетнічні конфлікти і сучасні pr - технології, їх врегулювання. Розробити концепцію заходів щодо мирного врегулювання міжетнічних конфліктів методами pr, беручи до уваги. сутність та особливості етнічних конфліктів; - передумови та чинники етнічних конфліктів; - характер учасників етнічних конфліктів. Завдання для самостійної роботи. Розробити технологію побудови політичних переговорів. Основні види маніпуляцій у виборчому процесі. Сутність маніпулятивної комунікації. Маніпулятивні можливості політичної мови. Пропаганда як засіб політичної маніпуляції. Сутність та джерело політичного конфлікту.
Технологія і практика управління конфліктами визначаються не тільки загальними правилами, але й соціально - економічним, політичним станом суспільства, історичними, національними, релігійними і культурними особливостями. Конфлікт – крайнє загострення суперечностей сторін, пов’язане з відмінностями їхнього становища в суспільстві й пов’язаної з цим реальної чи надуманої суперечності інтересів, цілей і цінностей; зіткнення та протиборство (протидія) певних систем, політичних партій, громадських організацій, етнічних груп, держав та їх органів, окремих осіб. Вироблення ефективних технологій управління політичними конфліктами. Форми та засоби завершення конфліктів або шляхи розв’язання політичних конфліктів. Умови та чинники конструктивного розв’язання конфліктів. Надати знання й розуміння процесу управління політичним конфліктом, його профілактики, засвоїти можливі шляхи та технології запобігання політичним конфліктам, шляхів конструктивного розв’язання. На конкретних прикладах навчити студентів давати оцінку способам врегулювання конфліктів, розуміти труднощі й проблеми, що існують на шляху їх залагодження, пропонувати свої варіанти рішень; засвоїти технології врегулювання конфліктних взаємовідносин між людьми. Конфліктами, раціональноінуїтивну техніку управління конфліктами, переговорний процес з урегулювання конфліктів, маніпулятивні технології. Переговорному процесі та протидіями їм, стилі поведінки в конфлікті. Безпосереднього іх управління та вирішення. Характеристика найбільш загальних видів технологій управління конфліктом. Правових, політичних, організаційних, адміністративних, морального розвитку учасників конфлікту, соціально - психологічних. Тип конфлікту як чинник вибору технології управління ним. Умови ефективного врегулювання конфліктів. Стратегії поведінки у конфліктних ситуаціях. Попередження, уникнення, пристосування, згладжування, примушення і суперництва, компроміс, співробітництво у вирішенні конфлікту.
Поняття ресурсів управління конфліктами. Дати відповіді на контрольні питання. До перших відносять численні джерела політичної напруженості, засновані на агресивності людини, почутті страху, паніки, голоду та інших інстинктивних мотиваціях його поведінки. Обумовлені цими факторами політичні конфлікти набувають форми народних самосудів, голодних бунтів, терористичних акцій фанатиків або інших нераціональних і зовні мало або зовсім не мотивованих акцій. Реферат технологія управління конфліктами. Технологія управлінняконфликтами. Конфлікти творяться у процесі взаємодії, спілкування індивідів між собою, тому існують стільки, скільки існує людина. Конфликтология є науку, вивчаючу поява, розвиток виробництва і дозвіл конфліктів. Конфликтология як наука знаходить розвиток в багатьох теорій, розглядають окремі напрями становлення і завершення конфліктів. Об єктом вивчення конфліктології є всі види конфліктів, предметом - поведінка особистості або групи, який призводить до конфліктів. Технології управління ризиками. Кризові політичні технології. Агітаційно - пропогандистські технології. Технології паблік рилейшнз. Технології створення іміджу та інші. При їх підготовці використовуються такі технології управління політичними конфліктами, як їх ініціація (спеціальне загострення конфлікту з метою породження ситуації, яку можна було б використати більш ефективно); рутинізація конфлікту (свідома підтримка напруження, яке виникло у відносинах сторін з метою його використання в особистих інтересах); попередження конфлікту; урегулювання конфлікту (спрямоване на повне або часткове знімання гостроти протиборства сторін); вирішення. Для пошуку технологій регулювання політичними конфліктами потрібно вирішити ряд завдань. Необхідно не допустити виникнення конфлікту або його розростання і переходу в таку фазу і такий стан, що значно збільшують соціальну кризу; вивести всі приховані, латентні, неявні конфлікти у відкриту форму для того, щоб зменшити неконтрольовані процеси і наслідки даної взаємодії які неможливо буде правильно й оперативно відреагувати. Використовувати технології управління конфліктами. Правильно використовувати стратегію та тактики ведення переговорів. Навчальна програма розрахована на студентів, які навчаються за освітньо підходи до класифікації міжгрупових конфліктів. Конфлікти в різних сферах взаємодії. Трудовий, сімейний, інноваційний, юридичний, релігійний та гендерний конфлікт. Сутність, джерела, об’єкт, суб’єкти, специфіка, класифікація. Види внутрішньополітичного конфлікту.
Шляхи попередження внутрішньополітичних конфліктів. Відмінні риси міждержавних конфліктів, їх види. Особливості виникнення та розвитку етнічних конфліктів. Змістом політичних конфліктів є політична боротьба. Боротьба - це протидія політичних суб єктів, у ході якої кожна сторона має своєю метою протидіяти цілям іншої сторони. Для політичної боротьби характерні закономірності, які носять загальний характер. Політична боротьба - це завжди боротьба за корінні інтереси і цілі певних великих соціальних груп. Кожен суб єкт політичного конфлікту намагається представити свої цілі як загальні для соціальних угруповань, знайти підтримку з їх боку, перетворити свою боротьбу на суспільно - масову найбільш поширеним способом досягнення примирення сторін у технології управління політичними конфліктами завжди залишаються переговори. Політичний конфлікт— це зіткнення, протиборство політичних суб єктів, обумовлене протилежністю їх політичних інтересів, цінностей, цілей і поглядів. Це різновид і результат конфліктної взаємодії двох і більше сторін (груп, держав, індивідів), які сперечаються між собою щодо розподілу владних повноважень і ресурсів. Слід зазначити, хто б не виступав суб єктом управління політичним конфліктом, пошук технологій регулювання конфліктних взаємовідносин завжди спирається на вирішення низки універсальних завдань. перешкодити розвитку конфлікту або його ескалації, тобто переходу в таку фазу, яка значно збільшує соціальну ціну його врегулювання важлива стадія конфлікту – це управління ним, бо його ефективність визначає функціональність чи дисфункціональність наслідків конфлікту, а отже суттєво впливає на виникнення майбутніх конфліктів чи, навпаки, на їх усунення. Щодо досягнутих саме функціональних, тобто позитивних, наслідків конфлікту, то серед них вирізняють такі. Проблему, яка лежить в основі конфлікту, тепер можна вирішити прийнятним для всіх сторін шляхом – у результаті всі учасники конфлікту почуватимуть свою причетність до розв’язання цієї проблеми; конфліктуючі сторони стають спроможними для співробітництва в майбутніх ситу місце конфлікту в корпоративній культурі організації. Заходи щодо зниження негативного впливу конфліктних ситуацій на стан організації. Організаційний підхід до управління конфліктами в кризовій ситуації. Розділ 1сутність конфліктів та їх моделі. 1 сутність та характерні ознаки конфлікту.
3сучасні аспекти виникнення конфліктів в організації. Розділ 2вплив конфлікту на організацію. 1 місце конфлікту в корпоративній культурі організації. 2 специфіка прояву організаційно - управлінського конфлікту.
3 виявлення аспектів впливу конфлікту на результати діяльності організації. Розділ 3шляхи управління конфліктною ситуацією в організації. Обсяг, методика і технології викладання дисципліни. « політична конфліктологія. ) включає в себе лекції (14 год. ) загальна теорія управління політичними конфліктами тема 9. Попередження політичних конфліктів. Механізми управління політичними конфліктами. Зовнішньополітичні конфлікти. Тероризм, антиглобалізм і сучасне піратство як особливі форми зовнішньополітичних конфліктів хх –ххі ст. Конфлікти в політичних колективах, рухах та партіях. Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій. Ця дисципліна взаємопов’язана з цілим рядом економічних дисциплін. Багатий теоретичний матеріал, накопичений за роки досліджень, спільність із іншими науками дозволять конфліктології стати прикладною наукою, здатною прийти на допомогу не тільки індивідові, але й служити посібником для політиків, дипломатів, чиновників у вирішенні глобальних проблем, у політичній, юридичній і соціальній проблематиці. Технологія управління конфліктами. Конфлікти виникають в процесі взаємодії, спілкування індивідів між собою, тому вони існують стільки, скільки існує людина. Конфліктологія являє собою науку, вивчаючу поява, розвиток та вирішення конфліктів. Конфліктологія як наука знаходить розвиток в безлічі теорій, що розглядають окремі напрямки становлення і завершення конфліктів. Об єктом вивчення конфліктології є все види конфліктів, предметом - поведінка особистості або групи, яке призводить до конфліктів. Вивченням конфліктів займалися вчені з найдавніших часів. Вони відзначали як позитивну розділ 3. Управління політичними конфліктами. 1 спільне і особливе в технологіях врегулювання конфліктів. 2 етап виникнення конфлікту.
3 етап закінчення конфлікту.
Місце і роль конфліктів в політиці. Політичний конфлікт – різновид (і результат) конкурентної взаємодії два і більш за сторони (груп, держав, індивідів), що оспорюють один в одного розподіл владних повноважень або ресурсів. Конфлікт є одним з можливих варіантів взаємодії політичних суб єктів. Методи управління конфліктами. Міжособистісні методи. Внутрішньоособистісні методи. історія розвитку конфліктології. Він детально розглянув матеріальні, політичні і психологічні умови соціальних безладів, а також можливі способи їх подолання. Перша половина х1х століття. На цьому етапі розвитку конф - ліктології особливо цінними є погляди представників класичної ні - мецької філософії е.
Гегеля (1770 - 1831 рр. Фейєрбаха (1809 - 1872 рр. У практиці управління конфліктами виокремлюють три напрями. Відхід від конфлікту, придушення конфлікту і власне управління конфліктом. Кожний із названих напрямів реалізується за допомогою спеціальних методів. Перевага відходу від конфлікту полягає в тому, що рішення приймається, як правило, оперативно. У статті розкрито природу поняття конфлікту; досліджено причини їх виникнення та вплив на діяльність підприємства; узагальнено методи управління конфліктами на підприємствах сфери послуг. У процесі дослідження було оцінено конфліктний стан підприємства, побудовано карту ліній конфліктів між працівниками окремих відділів та посад. Конфлікт, управління конфліктами, лінії конфліктів, конструктивний конфлікт, деструктивний конфлікт. Аннотация в статье работе раскрыта природа понятия конфликта; исследованы причины их возникновения и влияние на деятельность предприятия; обобщены метод зміст процесу управління конфліктами (прогнозування, попередження і стимулювання, регулювання, розв’язання). Технології регулювання конфліктів (інформаційні, комунікативні, соціально - психологічні, організаційні). Модель прийняття науково обґрунтованого рішення з управління конфліктами. Алгоритм управління конфліктом. Управлінське рішення в конфліктних ситуаціях. Методи та форми управління конфліктами. Принципи і методи управління конфліктами. Структурні методи управління конфліктами. Оскільки у функціональному плані конфлікти мають суперечливі наслідки (функціональні та дисфункціональні), для нас у даному визначеннінайбільш важливим є конструктивний аспект конфліктів. Головна мета управління конфліктами полягає у попередженнідисфункціональних конфліктів і адекватному вирішенні функціональних. Управлінню конфліктом повинна передувати стадія його діагностики, тобто визначення осн предметом же конфліктології як науки є закономірності та механізми виникнення й розвитку конфліктів, а також принципи та технології управління ними. Конфліктологія є однією з наймолодших галузей наукового знання, що розвилася на межі багатьох наук, і, насамперед – соціології та психології. Конфлікти у політичній сфері тлумачаться через призму моралі. Конфлікти розглядаються як прояв боротьби за домінування у владних структурах. – сутність конфлікту, з ясування джерел природи та ступеня конфліктності суспільства; – специфіка власне соціологічного підходу до аналізу конфліктів; – мотивація конфлікту; – взаємозв язок конфліктів на макро - та мікрорівнях; – управління конфліктами. Управління конфліктами прийнято розглядати у двох аспектах. Внутрішньому й зовнішньому.
Перший із них полягає в управлінні власною поведінкою в конфліктній взаємодії. Цей аспект носить психологічний характер. Алгоритм діяльності керівника в процесі управління конфліктами залежить від змісту конфлікту, умов його виникнення й розвитку.
М управління конфліктом - це цілеспрямований вплив на процес конфлікту, що забезпечує вирішення соціально значущих завдань. Це і переведення його в раціональне русло діяльності людей, осмислене вплив на конфліктну поведінку соціальних суб єктів з метою досягнення бажаних результатів; це обмеження протиборства рамками конструктивного впливу на суспільний процес. Одні з них носять конструктивний характер і сприяють розвитку пов язаної з ними соціальної системи за умови адекватної динаміки конфліктів. інші ж носять деструктивний характер і сприяють руйнуванню соціальної системи. Й принципи управління конфліктами; – застосовувати адекватні моделі поведінки особистості в конфліктній взаємодії за ситуаційним підходом. – формування суджень – форми відображення об’єктивної дійсності, яка полягає у ствердженнях наявності або відсутності ознак, властивостей або відносин у сфері технологічних процесів; – пропонування міркувань – низки пов’язаних суджень, спрямованих на те, щоб з’ясувати істинність якої - небудь думки у сфері технологічних процесів, доведення її або заперечення соціально - політична нестабільність і напруженість. Звичаї, традиції та сучасна думка. Зміни організаційної структури як відображення змін в технології, техніці та якості продукції та послуг. У посібнику подано основні теми, пов’язані з організацією та практичним здійсненням політичних дій, процесів, явищ, з реалізацією політики загалом - суть та особливості політичних технологій - технології політичної діяльності 3. Консенсусні технології вирішення конфліктів. Кофліктний медіаторинг. Тактика уникання конфлікту й універсальнізасоби для вирішення конфлікту.
Технології попередження конфлі. Профілактика конфліктуяк спосіб його попередження. Курс перед - бачає послідовний виклад вузлових тем з проблематики загаль - ної теорії конфлікту, управління конфліктами, психології і соціо - логії конфлікту.
Обмеженість курсу тимчасовими рамками вплинула на інтегрованість комплектування навчальних питань у лекціях з винесених тем. Завершується курс лекцій списком використаної спеціаль - ної літератури, і яка може бути рекомендована студентам при вивченні навчальної дисципліни.
Коментарі
Дописати коментар